«Я просто любила роботу, дітей, життя», – локачанка про спогади вісьмох десятків прожитих літ

Локачанка Ніна Антонівна Павлюк, обійнявши у спогадах вісім десятків прожитих літ, коротко охарактеризувала сторінки свого життєпису: «Я просто любила роботу, дітей, життя».

Найяскравішими з них вважає час, проведений в роботі з дітьми. Про це пише журналістка Людмила Мельничук.

А він чималий: майже сорок років жінка працювала завідувачкою Локачинської районної бібліотеки для дітей. Ніна Антонівна й не зогледілась, як каже, коли на поріг пенсійний вік ступив. А на днях вже й 80-річчя зустріла.

Те, що ювілей припав на період карантину, не стало іменинниці на заваді. Вітання з радістю приймала у телефонному режимі.

«Я вчора нічого не робила, лише поздоровлення слухала. Многих літ та здоров’я бажали сини, невістки, внуки, подруги, знайомі, сусіди. Понад три десятки дзвінків нарахувала. Приємно, звичайно, що не забувають про мене», – розповідає ювілярка. 

Читайте також: 75-річний ювілей відсвяткував Ярослав Дмитрук з Шельвова.

Проживає нині жінка одна. Чоловіка вже 34 роки як не стало. Далеко й сини від батьківського дому зі своїми сім’ями живуть і працюють. Й хоча сама родом з Вінниччини, Локачі для жінки давно стали рідними.

«В Локачах живу з шістдесят п’ятого року. Правда, в район на роботу за направленням приїхала трохи раніше. Три роки ще працювала у Коритницькій бібліотеці, рік – у Привітному директором будинку культури», – розповідає.

Читайте також: Ніна Гапяк з Озютич, яка виховувала вісім нерідних дітей, відсвяткувала поважний ювілей.

За словами ювілярки, хоч довелось і бідність, і навіть голод 1947 року пережити, але доля й щасливих моментів не поскупилася сипнути їй у життя. З великою повагою нині згадує свого чоловіка Миколу Полікарповича, турботливого сім’янина, який працював в управлінні сільського господарства, пізніше – директором міжколгоспбуду. Про його згуртований колектив і як дружили сім’ями, жінка, здається, могла б розповідати годинами.

«Тамара Познякевич, Ніна і Василь Кучері, Надя Кухарук, Діна Блажко так і залишились моїми щирими друзями, – каже Ніна Антонівна.

З неприхованою радістю ювілярка також ділилася спогадами про роботу. З її слів, бути бібліотекарем мріяла ще з дитинства.

«Якби вернулись мої молоді роки, то знову обрала би ту ж професію і працювати пішла б саме у дитячу бібліотеку.  Я дуже любила своїх читачів. Аби завжди цікаво і затишно їм було, у нас працювали різні гуртки, діяв ляльковий театр. На базі нашої бібліотеки проводились семінари обласного, республіканського рівнів. Також разом з районною бібліотекою для дорослих ми були методичними центрами для сільських бібліотек. Дуже часто тепер згадую співпрацю з такими талановитими і працьовитими сільськими бібліотекарями, як Віра Ковальчук з Озютич, Люба Левчик і Валентина Скібінська з Затурець, Ольга Хоромець з Привітного, Вітя Левков із Губина, Марія Козак з Конюх, Аня Стецюк з Дорогинич», – розповідає пані Ніна.

Читайте також: 75-річний локачанин, який колись займав керівні посади, продовжує займати активну життєву позицію.

За словами співрозмовниці, з книгою в руках проходить все її життя. І зараз, у свої 80, залюбки читає та ще й, як зізнається, без окулярів. Але приносять книги додому працівники бібліотеки. Через хворі ноги жінці важко пересуватися.

«Не можу тепер ні до магазину піти, ні в банк, аби комунальні послуги сплатити. От мобільного вже треба поповнити, а до пошти зайти не можу. Колись такі, як я, діти війни, мали право на пільги та соціальний захист. А тепер, на жаль, закон цей скасовано. Добре, що сусідки –  Лариса Гондра та Валя Кулик, завжди на поміч приходять. Без них не знаю, що і робила б», – журиться Ніна Антонівна.

Почувши нарікання, ще більше зрозуміла, чому ювілярка так ностальгує за минулим та все думками лине у роки, коли, як каже, «життя з рухом було, а сама почувалася діловою та енергійною».

Попри негаразди зі здоров’ям, Ніна Антонівна вдячна долі за насичені добром та любов’ю прожиті роки. Радіє з того, що пощастило реалізувати задуми, створити хорошу сім’ю, виховати дітей, мати чудових друзів та колег, а ще – зустріти цей солідний ювілей.

Читайте також: Теплі слова, пісні і пишний букет спогадів – як знаний в районі локачанин святкував свій поважний ювілей та «Працював при шести головах колгоспу та ніколи не бігав за посадами і нагородами…» – локачанин Євген Мартинюк поділився спогадами.

Людмила МЕЛЬНИЧУК

Фото з сімейного архіву Ніни ПАВЛЮК